Чим відрізняється ICO від IPO — порівняння

Зміст

У цій статті ми детально розберемо, чим відрізняється ICO від IPO — як по своїй суті, так і за характеристиками представлених ними активів. Інвестори-початківці розберуться, у чому відмінності цих двох інструментів і як зрозуміти, який більше підійде для реалізації конкретної біржової або торгової стратегії.

 

Що таке ICO?

 

Initial Coin Offering — процес, обумовлений розвитком криптовалютного ринку. Перекладається як «первинне розміщення монет». Тобто це просто обмін криптовалюти на токени: цифрову валюту всередині конкретного проєкту, біткоїни, альткоіни або смарт-контракти — аналог акцій фондового ринку, які випускають стартапи для залучення коштів на розвиток своїх проєктів. Токени не мають функціоналу, повністю аналогічного функціоналу акцій. Нерідко можна отримувати за токени якісь послуги або продукти від емітента, або контракт, або торгувати ними за фіатну чи криптовалюту. Функціонал обмежений хіба що фантазією емітента. Ціни токенів залежать від попиту на послуги та продукцію компанії.

 

Щоб створити своє ICO, стартапи готують документи під назвою white paper. У них вказані основні та проміжні цілі проєкту, основні його особливості, точна кількість токенів, які будуть випущені, та позначено, скільки активів засновники залишають собі.

 

Що таке IPO? У чому відмінність від ICO?

 

Initial Public Offering — процес перетворення закритої компанії на відкриту. Перекладається як «публічна пропозиція акцій». Завдяки цьому компанія отримує необхідні кошти, а інвестори — можливість брати участь у розвитку підприємства та отримувати прибуток. Інструмент передбачає первинне пропонування цінних паперів громадськості. Поширюються таким чином не тільки акції, але й варранти, ф'ючерси, облігації тощо.

 

Інвесторам надається проспект, який містить дані про компанію, її структуру, методи управління. Там же розписаний бізнес-план.

 

Як бачимо, методи та цілі схожі, проте не ідентичні.

 

Ось чим відрізняється ICO від IPO:

 

  • Проводити IPO зазвичай є сенс тоді, коли компанія вже має стабільний бізнес і певну популярність.

  • ICO має на меті емісію криптовалюти для придбання створюваного продукту. Права акціонерів — питання другорядної важливості.

  • У випадку з IPO інвесторові цікаві саме участь в проєкті та дивіденди, а для інвесторів в ICO — приріст вкладених коштів.

  • Провести ICO може будь-який учасник ринку: фізичні особи, фонди, організації, підприємства. Потрібні тільки гроші, не потрібно спеціальних знань. Проєкти засновані виключно на довірі.

  • Інвестування в IPO передбачає, що інвестор поглиблено вивчив дані про емітентів і зважив перспективи. Це інструмент для учасників ринку з досвідом, наприклад, венчурного фонду.

 

І, звичайно, в IPO та ICO неоднакові ризики та вигоди. Емітент не може безконтрольно витрачати дохід від IPO, а якщо він збанкрутує — акціонер матиме право на частку активів компанії. Також формально інвестор в IPO має право на участь в управлінні компанії. А ICO-інвестор, по суті, набуває права на використання продуктів, ніяк не впливаючи на роботу проєкту та витрачання коштів, отриманих емітентами. Так що ризик тут набагато вищий, але й вигода може бути більшою, ніж у випадку з IPO-інвестуванням.


Водночас обидва інструменти мають різні способи регулювання.

 

Заходи з регулювання

 

У ICO регулювання з боку держави майже немає, а в ряді країн — Південній Кореї, Китаї — цей інструмент взагалі заборонений. В інших державах влада намагається забезпечити первинний контроль. Наприклад, у Штатах діє комісія з цінних паперів, яка контролює проведення ICO та забезпечення проєкту, а платформи, де збирають кошти з інвесторів, звітують перед державними фінансовими органами. Гнучка регуляторна політика впроваджується в Казахстані.

 

Але такий підхід — рідкість. По суті, гаранти надійності ICO — лише репутація його засновників і блокчейн як такий, але ця технологія тільки розвивається. Компанія-емітент просто створює майданчик з інформацією та приймає гроші інвесторів — на основі чинних законів важко визначити та формалізувати такі фінансові відносини. І якщо інвестор стане жертвою шахраїв або з будь-яких інших причин втратить кошти, інвестовані в ICO, він ніяк не зможе повернути їх легально.

 

Як у багатьох країнах, в Україні ICO не регулюється, хоча розмови про те, щоб взяти під контроль ринок криптовалюти, ведуться постійно. Однак зараз є чинною заява фінансових регуляторів від 2017 року, в якій визначається, що криптовалюти не можуть бути визнані ані грошовим, ані платіжним засобом. Також вони не можуть бути віднесені до інших способів платежу або цінних паперів, тому для їхньої регуляції просто немає інструментів. Пізніше все-таки обговорювалися законопроєкти з регулювання криптовалют, але безуспішно, і з приводу ICO в цих законах нічого не було визначено. Проте, Україна у 2018 році посіла друге місце в Євразії з інвестування в ICO.


http://blog.office.udc.ua/wp-content/uploads/2018/09/image5-1024x576.png 


 

Регуляція IPO

 

В IPO регулятивні заходи досить жорсткі й усталені. У багатьох країнах вони прийняті на законодавчому рівні. Компанії, що готується вийти на ринок з IPO, потрібно провести тривалу роботу з державними інститутами та інвестиційними механізмами.

 

Водночас:

 

  • можливо, потрібно буде змінити юридичну та організаційну структуру компанії, переглянути принципи та склад керівництва;

  • слід підвищити впізнаваність бренду, поліпшити кредитну історію;

  • важливий вибір біржі для розміщення IPO, а коли майданчик визначений, в комісію з цінних паперів подають запит на проведення IPO. На цьому ж етапі потрібно визначитися з партнерами з його проведення;

  • слід вибрати правильний момент для розміщення акцій і приблизно за місяць до нього провести «роад-шоу» — серію зустрічей з потенційно зацікавленими інвесторами.

 

Завершенням IPO є розміщення акцій на біржі, коли доступ відкривається широкому колу інвесторів. Оскільки вони хочуть, щоб проєкт виправдав їхні сподівання, компанія повинна розвиватися, освоювати нові ринки, розширювати виробництво, впроваджувати нові технології управління.

 

Як грамотно інвестувати в IPO

 

Публічне розміщення акцій може принести хороші гроші, а може в разі невдалого вкладення призвести до збитків. Щоб вкласти свої кошти в IPO і не втратити їх, потрібно дотримуватися таких правил:

 

  • Дізнайтеся якомога більше про компанію, в акції якої збираєтеся інвестувати. Брак відомостей — одна з головних причин невдач на етапі IPO. Отримуйте інформацію про компанію з різних незалежних джерел, читайте про її конкурентів, знайомтеся з галуззю, в якій вона працює.

  • Щоб зрозуміти, чи варто інвестувати в підприємство, недостатньо дізнатися тільки про нього. Дізнайтеся більше про тих, хто виводить його на IPO, тобто про андеррайтерів. Відомі інвесткомпанії та банки навряд чи виводитимуть на ринок сумнівне підприємство. Однак і у маловідомих андеррайтерів є свої плюси. Через невелику базу клієнтів у них простіше та вигідніше купити акції.

  • Уважно ознайомтеся з проспектом емісії. Особливо інформативний пункт про те, на що компанія збирається витрачати інвестиційні кошти. Якщо на розширення, вихід на нові ринки, наукові дослідження — це хороший знак.

 

Якщо прийнято рішення інвестувати в IPO, варто все зважити, проконсультуватися в інвестиційного консультанта й оцінити перспективи.