Фондові індекси: види та методи їхнього розрахунку

Зміст

Фондові індекси — це показники зміни вартості будь-якої групи цінних паперів. Також їх можна розглядати як гіпотетичний портфель цінних паперів, що представляє певний ринок або його сегмент.

 

Як серед медіа, так і серед бізнесменів зараз найбільш популярні S&P Global 100Dow Jones Global Titans 50 та Nasdaq Composite. Але, крім них, на фінансовому ринку налічується ще понад 3000 інших індексів. За останні 60 років фінансові аналітики розробили методології, які різним чином підраховують зміни вартості цінних паперів. Втім, найчастіше ЗМІ все-таки орієнтуються на три провідні індекси, і повідомляють лише про зміну конкретно їхніх позицій.

 

Для фінансистів S&P Global 100, Dow Jones Global Titans 50 та інші служать індикаторами стану глобальної та національної економіки. Менеджери інвестиційних фондів використовують їх як контрольні показники успішності компанії, у якій вони зацікавлені. Приватні інвестори можуть знайти серед них підказки, куди зараз вигідно вкладати гроші, а куди ― ні.

 

1. Що таке фондові індекси

 

У кожного з індексів своя методологія розрахунку, але всі мають базове значення: наприклад, сума цін або довільне число — 100, 1000, etc. Підйом вище за базове число або падіння нижче свідчать про те, наскільки добре йдуть справи в обраного ринку.

 

Найчастіше відносна зміна позицій важливіша, ніж фактичне числове значення. Наприклад, якщо фондова біржа Financial Times (FTSE) 100 знаходиться на рівні 6 670,40, це говорить про те, що значення майже в сім разів перевищує базовий рівень, встановлений на позначці 1000. Але щоб адекватно оцінити зміни проти попереднього дня, аналітикам треба подивитися на різницю між вчорашнім і сьогоднішнім значенням, виражену у відсотках.

 

Існують також спеціальні фонди, де надані акції всіх (або, принаймні, більшості) компаній з певного індексу. Для інвесторів, які перебувають у такому фонді, це можливість диверсифікувати свій портфель цінних паперів, які змінюватимуться в ціні одночасно з рештою ринку.

 

Індекси часто використовуються як еталони, за якими вимірюється ефективність інших фондів. Наприклад, пайові інвестиційні фонди порівнюють свої доходи з доходами в Standard&Poor's, щоб дати інвесторам уявлення про те, наскільки більше вони заробляють на своїх грошах, ніж це було б можливо десь іще.

 

2. Види фондових індексів

 

Їх можна умовно поділити на три види: глобальні, регіональні, національні.

 

Глобальні відстежують активи з усього світу. Наприклад, MSCI World включає великі та середні корпорації у 23 розвинених країнах: це 85% капіталізації фінансового ринку з поправкою на кількість акцій у кожній країні. Інший приклад — родина індексів аналітичної агенції Standard & Poor's. Їхні S&P 500 — це один з найвідоміших, а також найчастіше використовуваних орієнтирів на ринку, який включає 75% усіх цінних паперів, що торгуються в Сполучених Штатах.

 

Варто враховувати, що під глобальним масштабом маються на увазі величини на зразок усього фондового ринку, а отже, прикордонні ринки або такі, що розвиваються, навряд чи будуть в них представлені: вони занадто малі, щоб серйозно вплинути на загальну картину.

 

Поряд із MSCI, найавторитетнішими можна назвати такі світові індекси:

 

 

Регіональні індекси відстежують активи з певних регіонів світу: Азії, Європи або Америки. За їхньою допомогою фінансисти порівнюють успішність окремих країн з капіталізацією регіону повністю, щоб зрозуміти, які цінні папери найближчим часом зростатимуть, а які занадто переоцінені та не дуже ефективні.

 

Найавторитетнішими можна назвати такі регіональні ресурси:

 

Азія:

 

 

Європа:

 

 

Національні ресурси показують ситуацію в окремих країнах. У деяких випадках вони можуть повністю складатися з корпорацій з великою капіталізацією. Яскравий приклад — Dow Jones Industrial Average, який показує вартість акцій 30 найбільших публічних компаній США. Іноді акції можуть мати невелику капіталізацію, оскільки в країні не так багато великих компаній. Так часто буває, якщо у країни тільки формується ринок і економіка ще перебуває на перехідній стадії.

 

Найавторитетнішими в Україні можна вважати такі ресурси:

 

 

Також про економічний стан України можна дізнатися з міжнародних ресурсів, хоча там вона представлена значно менше.

 

3. Застосування у фінансах

 

Іноді індекси можуть суперечити один одному через різні методології підрахунку в різних компаній. Але все ж вони можуть бути корисними, коли потрібно тверезо оцінити те, що відбувається.

 

По-перше, за їхньою допомогою можна оцінити ситуацію в контексті історичної перспективи. Це дає бізнесменам глибше розуміння, які типи інвестицій частіше окупаються, а які — провалюються.

 

По-друге, вони служать еталоном, з яким бізнесмени можуть порівнювати прибутковість портфелів цінних паперів: якщо прибутковість відстає від середньої по ринку, значить, була допущена помилка. Якщо ж інвестор віддав активи в управління фонду, таким же способом він зможе перевірити, наскільки добре менеджер розпоряджається його грошима.

 

По-третє, їх можна використовувати для прогнозування майбутніх змін цін.

 

Чудовим прикладом можна вважати бульбашку доткомів.

 

У 1999-2000 роках співвідношення ціни і прибутку (P/E) коливалося між 20-30 пунктами; інакше кажучи, з кожного «технологічного» активу вкладники отримували в півтора або навіть два рази більше, ніж з інших цінних паперів. Це дало змогу технологічним компаніям швидко зайняти лідерські позиції. Але ринок не міг витримати настільки швидкого зростання цін. Нормальне співвідношення P/E — 15 пунктів; коли показники досягають 17-18, це означає, що капіталізація галузі стрімко підвищується. Усе, що понад 20, вже є приводом для тривоги, оскільки може означати, що наближається обвал.

 

Інвестори, які помітили ненормально високі показники та вчасно продали всі цінні папери, зуміли потім уникнути великих втрат.

 

4. Методи розрахунку

 

В основі розрахунку кожного біржового індексу лежить один з таких методів:

 

  • арифметичне число;

  • арифметичне зважене число;

  • геометричне число;

  • геометричне зважене число.

 

Метод розрахунку середнього арифметичного застосовується найдовше. Саме за його допомогою в 1896 році першим в історії створено Dow Jones Industrial Average, який на той момент був середнім арифметичним 12 промислових корпорацій США. Зараз кількість учасників розширилася до 30, а з початкових корпорацій залишилася всього одна — General Electric.

 

Метод середнього арифметичного можна звести до простої формули: сума цін за одну акцію/їхня кількість повністю = фінальне значення. Але у нього вистачає недоліків: наприклад, одна корпорація може випустити десять тисяч дорогих акцій, а інша — мільйон дешевих, і навпаки. До того ж вартість активів ніяк не впливає на капіталізацію; тобто, якщо у корпорації дорогі активи, але їх мало, вона впливатиме на загальну картину значно менше за корпорацію, у якій багато дешевих активів. Тому отримане число неточно відбиває фінансове становище.

 

Але у середнього арифметичного є свої позитивні сторони: його дуже просто розрахувати, а отже, така методика швидше зреагує на підйом або спад цін. Тому, попри неточності, Dow Jones Industrial Average так і не відмовився від свого початкового методу.

 

Середнє арифметичне зважене — це попередній метод з деякими вдосконаленнями; точніше кажучи, шляхом додавання коефіцієнта він став більш точним. Його формула виглядає так: (сума цін за одну акцію * коефіцієнт частки, яку вона займає в загальному капіталі корпорації) / їхня кількість взагалі = фінальне значення. Після введення коефіцієнта вплив розкиду цін вдалося усунути. За цим методом з 1957 року і до сьогоднішнього дня складається Standard&Poor's 500.

 

Метод середнього геометричного описати складніше. Якщо коротко, то для отримання результату потрібно перемножити між собою всі ціни акцій, наявних в індексі, а потім добути з отриманого числа корінь n, де власне саме n — загальне число акцій. За цим методом, починаючи з 1935 року і аж до сьогодні, публікується FTSE 100.

 

Але, як і у середнього арифметичного, у нього є очевидний недолік: він не враховує різницю обсягів торгів. Тому з'явився останній метод — середнього геометричного зваженого, де додався коефіцієнт загальної капіталізації компанії. З 1961 року за допомогою цього методу обчислюється Value Line Composite.

 

Розібравшись в індексах та їхньому русі, інвестор зможе краще зрозуміти економіку, адекватно оцінити ризики, а в разі необхідності — вчасно диверсифікувати свій портфель цінних паперів. Усе це допоможе краще зрозуміти, у що саме вкладати свої гроші.