Хто такий венчурний інвестор і як він заробляє?

Зміст

Слово venture (англ.) має кілька значень: «ризикувати», або «ризикована справа», або «наважуватися». Загалом, усі його смисли так чи інакше пов'язані зі сміливістю і навіть авантюрністю. 

Венчурні інвестиції — це вкладення з високим ризиком, які інвестор робить у проєкти та компанії, що зростають або тільки-но з’явилися. Це потенційно перспективні фірми, які не мають коштів, щоб самостійно втілити незвичайний проєкт. 

А хто такий венчурний інвестор? Це учасник ринку, який має необхідні для новачка кошти і прагнення вкласти їх на тривалий термін у стартап або компанію-початківця, якщо вважає їхню діяльність перспективною. Натомість інвестор зазвичай отримує або акції, або просто частку в компанії. Тому його очікувана прибутковість — вища за середньоринкову у даній галузі. 

Детальніше про те, що таке венчурні інвестиції 

Цей інструмент використовується для фінансування компаній, які роблять щось нехарактерне для ринку. Вони застосовують нові підходи, інструменти, найсвіжіші наукові розробки, які ще не використовувалися для цієї сфери. В ідеальному варіанті такі починання мають бути втілені в послуги або рішення, які матимуть попит на ринку, виведуть його на новий виток розвитку. 

Не потрібен глибокий аналіз, щоб зрозуміти: подібні проєкти мають підвищений ризик виявитися неуспішними, і тому отримати банківський кредит під розвиток складно. Зате професійні приватні інвестори і спеціалізовані венчурні фонди уважно придивляються до таких компаній. Зазвичай в інвесторів (фондів) є бажані напрямки або ринки, з якими вони готові працювати і які добре розуміють. Адже будь-який підприємець-капіталіст, зацікавлений у прибутку, має вміти оцінювати перспективи розвитку стартапу не тільки на основі презентації і не тільки в розрізі сьогоднішнього дня. Потрібно глибоко розуміти реальні потреби ринку, знати про рішення, які вже існують, тверезо оцінювати активність інших компаній, які працюють у тому ж напрямку. 

Основні принципи венчурного інвестування

 

  • Кошти вкладають на початкових етапах, коли статутний капітал ще не сформований. Можливо навіть, що частково кошти вносять до реєстрації компанії, тільки на основі бізнес-плану.

  • Якщо проєкт провалиться, інвестор не зможе повернути свої гроші, у нього немає ніяких гарантій від засновника компанії.

  • Венчурний інвестор офіційно стає співзасновником проєкту, що вказується у відповідному договорі. Тому в разі успіху інвестор гарантовано отримує частку прибутку, яка може і залежати, і не залежати від розміру інвестицій.

  • Максимальна частка проєкту, яка може належати інвесторові, — 50%. У нього немає мети отримати контроль над компанією.

  • Одна вдала інвестиція може перекрити ряд невдалих. Але можуть піти роки на те, щоб довести починання до релізу.

  • Інвестор може мати і розширену роль, визначену договором або особистими домовленостями, наприклад, консультанта з низки питань, у яких він компетентний. 

Світовий досвід 

У Сполучених Штатах це явище має досить довгу історію — понад півстоліття. І щороку венчурні інвестори витрачають до 30 млрд доларів на вкладення в перспективні стартапи. Ця цифра вражає: сукупні венчурні інвестиції чотирьох наступних після США країн-лідерів складають приблизно половину цієї суми. До Європи венчурні інвестиції прийшли пізніше, однак теж встигли показати себе як дієвий інструмент для учасника ринку, готового на ризик заради високого прибутку. Цей вид інвестування по-різному представлений у більшості розвинених країн та країн, що розвиваються. Можна навести як приклад безліч успішних проєктів, які почалися з венчурних інвестицій, — від Alibaba до Yandex і вітчизняного Eda.ua. 

Україна та венчурні інвестиції 

У нашій країні функціонує приблизно десять венчурних фондів. Однак вони стикаються з цілою низкою труднощів: і законодавча база поки не досконала, і регулювання всіх видів інвестицій поки погано налагоджене. Зокрема, високі ставки оподаткування сильно знижують ефективність цього інструменту для інвестора. 

Однак рух є: приблизно десять українських венчурних фондів готові вкласти в стартапи до 2 млн доларів. Також приходять західні венчурні інвестори, що вкладають кошти в молоді українські hi-tech-компанії. Так, таких інвесторів одиниці, але в разі успіху на ринок прийдуть й інші. За даними UVCA, у 2018 році тільки вітчизняний IT-ринок залучив понад 330 млн доларів венчурних інвестицій, і це майже в півтора раза більше, ніж було у 2017. 

Зараз активи знаходяться головним чином у IT-секторі, машинобудуванні, телекомунікаціях, ритейлі, e-commerce. 

 

Ким проводяться венчурні інвестиції? Хто такий венчурний інвестор у широкому розумінні? 

Це той, хто має кошти і готовий ризикнути заради перспективи отримати високий рівень прибутковості. Повна протилежність традиційному підходу до прямих інвестицій, які передбачають відносно невисокий дохід при такому ж невисокому ризику. 

Венчурний інвестор — відокремлений учасник ринку або один з учасників венчурного фонду, який укладає угоди. Такі фонди інвестори створюють, формуючи загальний портфель і втілюючи в життя політику диверсифікації ризиків. 

Завдяки венчурним компаніям й інвесторам інноваційний розвиток не стоїть на місці. Хоча, звичайно, це не єдиний спосіб залучити кошти в бізнес, що розвивається. 

Нерідко прихід венчурного інвестора в компанію змінює її внутрішню організацію. Адже доведеться піти на низку змін в галузі управління. Це потрібно, щоб зробити організацію відомою, зрозумілою, відкритою для інших інвесторів, які бажають взяти участь у проєкті, та для потенційних клієнтів. Для формування таких змін фонди можуть залучати професійних фінансистів, юристів, управлінців, маркетологів, які допоможуть довести до релізу створення продукту та організувати його ефективне виведення на ринок. 

Якщо все пройде вдало на ранніх етапах, ризик вкладень в проєкт знизиться настільки, що він залучатиме і прямих інвесторів. Тому венчурний інвестор — у певному сенсі першопроходець, який зафарбовує білі плями на карті, щоб його слідами могли прийти інші. Але, звичайно, максимальний прибуток залишиться за тим, хто ризикував найбільше. 

Куди вкладаються фонди? 

У кожного з них свої вимоги та пріоритети. Деякі бажають працювати в певних напрямках, інших цікавить виключно спрямованість стартапу на зовнішні або глобальні ринки. Ось напрямки, які українські венчурні фонди найчастіше називають цікавими для себе:

 

  • IT, AR/VR, кібербезпека та машинне навчання;

  • маркет-плейси;

  • медицина;

  • мобільні додатки;

  • освіта;

  • e-commerce;

  • фінтех.

 

Водночас вітчизняні венчурні фонди нерідко очікують, що у стартапа вже є сильна команда, вміння нею керувати, хороші бізнес-показники, стратегія для розвитку бізнесу в найближчі роки, розуміння того, як виводити на ринок і продавати свій продукт. Тобто інвестору нічого не потрібно міняти у внутрішній організації підприємства — воно вже має все, окрім грошей, щоб проєкт отримав визнання. 

Як проходить інвестування? 

У кожного фонду свої вимоги. Якщо казати загалом: потрібно відправити йому презентацію-заявку, у якій пояснити, що це за продукт, на вирішення яких завдань він націлений і на яких ринках, чому шукають інвесторів, яка робота вже була зроблена. А також хто засновники, які перспективи вони бачать для себе, яких сум вкладень очікують. Може знадобитися додаткова документація. 

Вже було сказано, що інвестор повинен дуже добре орієнтуватися в ситуації на ринку та вміти будувати прогнози, щоб його вкладення себе виправдовували. Інвестор, крім основної діяльності, може займатися формуванням власної команди для роботи зі стартапами, дослідженнями окремих сегментів ринку, пошуком каналів збуту тощо. Усі ці процеси — системні й організовані, і такий же системний підхід використовується при визначенні напрямків для вкладення коштів. 

Фонд всебічно аналізує отриману заявку та визначає потенціал компанії. На підставі цього вирішує, чи буде інвестувати в проєкт, а якщо буде — які суми, на яких етапах і на яких умовах. 

Етапи інвестування 

Розрізняють декілька стадій венчурного інвестування, кожна з яких передбачає досягнення заздалегідь визначених проміжних цілей.

 

  1. «Передзасів» (pre-seed). Відносно скромні кошти спрямовують на розробку продукту, або на формування команди, або на дослідження ринку. Інвестують на підставі лише теоретичних викладок.

  2. «Засів» (seed). Випускають експериментальну партію товару.

  3. Стадія А. На цьому етапі вже є продукт і стабільні продажі. Потрібні дозовані постійні вкладення у виробництво в міру витрачання виділених раніше коштів. Це етап підвищеного ризику (активізуються конкуренти, змінюються процеси всередині компанії), але й великих можливостей для заробітку.

  4. Стадія B. Інвестування в зростання виробничих обсягів і запасів. Розвиток бізнесу. Збільшується ринок збуту, інвестиції потрібні на розширення бізнес-моделі.

  5. Інвестор здійснює докапіталізацію, або проєкт виходить на рівень, на якому вже може залучати класичних інвесторів. 

Дуже важливе саме послідовне вкладення коштів, щоб молода компанія поступово вирішувала свої завдання та поетапно перетворювала бізнес-процеси. Тому одна з ключових завдань інвестора — надавати кожен наступний інвестиційний пакет не раніше і не пізніше, ніж це об'єктивно потрібно.