Ідея пасивного доходу здається дуже привабливою. Справді, хто відмовиться регулярно отримувати на свій рахунок круглі суми, не докладаючи жодних зусиль? У нас дві новини з цього приводу: така схема цілком реальна, але, перш ніж ви матимете змогу жити за кошти від інвестицій, минуть роки. З'ясуймо, що ви зможете зробити просто зараз, щоб за деякий час дивіденди за акціями закривали всі ваші фінансові потреби.
Скільки потрібно вкласти грошей в акції, щоб жити на дивіденди?
Перший пункт плану зі створення пасивного доходу — визначитися з тим, яку суму ви хочете отримувати щомісяця. У кожного різні потреби, але, припустимо, нам потрібні 20 000 грн на місяць, або 240 000 грн на рік. Логічно спиратися в довгостроковому плануванні на валюту — долари та євро, тоді просто перерахуйте за актуальним курсом.
Середня річна прибутковість акцій, в які ми будемо інвестувати, становить приблизно 5% на рік. Отже, щоб вкладення під 5% забезпечили 240 000 грн, доведеться витратити 4,8 млн грн. Коли ви знаєте, скільки потрібно грошей, щоб жити на дивіденди, ваше завдання на найближчі роки ― вийти на заданий рівень інвестицій.
Якщо ви — «просто людина, у якої є гроші» і хочете, щоб вони працювали, для вас відкриті кілька шляхів, які потребують спеціальних знань і навичок:
відкладати певну суму з поточного доходу в майбутній особистий інвестиційний фонд (фахівці з управління особистими фінансами вважають, що це повинні бути як мінімум 10%);
вкладати відкладене в акції та облігації через брокерів.
Отримані дивіденди потрібно реінвестувати і в жодному разі не витрачати їх на поточні платежі, відпустку або покупку побутової техніки. Тільки так вдасться створити певний капітал буквально «з нуля».
Що таке дивідендна стратегія, її переваги та ризики?
Власники акцій та інших цінних паперів можуть отримувати дохід з них:
шляхом курсової різниці (купили акції за 100 грн, продали за 150 грн, отримали прибуток);
шляхом отримання дивідендів.
При будь-якому підході на рахунок регулярно надходять живі гроші. Однак, хоча сучасні технології і дають змогу оперативно відстежувати спреди та здійснювати операції на біржі практично з гарантованим прибутком, усе це вимагає часу, уваги та знань. Тому самостійно отримувати прибуток на різниці котирувань без навчання неможливо.
Дивідендна стратегія підходить тим, хто не підкований у питаннях трейдингу та просто хоче розмістити з вигодою вільні гроші. Її переваги:
дохід можна прогнозувати з високою точністю, оскільки компанії заздалегідь оголошують розмір виплат на акцію;
інвестору не потрібно відстежувати ринкові котирування і постійно «тримати руку на пульсі» фондового ринку.
Це чудовий шлях, щоб сколотити капітал, не заглиблюючись у тонкощі роботи фондового ринку. Але, як і будь-яка інша, дивідендна стратегія має низку ризиків:
Компанія може зазнати збитків і знизити розмір виплати за дивідендами, а інколи зовсім не виплачувати їх.
Компанія, акції якої є в портфелі, може розоритися.
Котирування можуть просідати.
Виходячи з цього, терміни вкладення в акції мають складати як мінімум кілька років. За цей час ринкові коливання згладжуються.
Важливо відразу зрозуміти, що основне завдання інвестора полягає в правильному перерозподілі грошових потоків у перспективі на 20-30 років. Таким чином, у повній мірі дізнатися, як жити на дивіденди від акцій саме завтра, не вийде.
Правильний підхід до вибору акцій
Перед тим, як «покласти» до портфеля будь-які акції, потрібно дослідити ринок і вибрати найбільш ліквідні. Зазвичай до цього етапу ви вже чітко уявляєте, яка сума вам потрібна, щоб отримувати пасивний дохід за два-три десятиліття. Від цієї суми та бажаних термінів необхідно відштовхуватися, аналізуючи акції тих чи інших компаній.
Як вибирати компанії:
Оцінити прибутковість — у бізнесу не повинно бути збитків протягом хоча б п'яти останніх років. Дуже добре, якщо є хай невеликий, але стабільний ріст прибутку.
Оцінити боргове навантаження — кредити в банках, заборгованості перед постачальниками, рівень закредитованості загалом.
З'ясувати, у чому полягає конкурентна перевага компанії, чим унікальний її продукт і які його перспективи на ринку. Особливу перевагу аналітики віддають монополіям.
Оцінити прозорість політики нарахування та регулярність виплати дивідендів.
Дослідити загальну ситуацію в галузі з точки зору стабільності та найближчих перспектив.
Звичайно, аналіз вимагає певних зусиль і витрат часу. Провести його «на коліні», не володіючи хоча б базовими знаннями з економіки, не вийде. Тому, якщо ви не впевнені у своїх висновках, краще звернутися за консультацією до фахівців інвестиційної компанії.
Загалом, 10-15 акцій у «шорт-листі» буде досить. Не забувайте про необхідність диверсифікації — поділу коштів у рівних частинах між декількома компаніями. Потім варто виключити компанії з мінімальною прибутковістю. Наприклад, у вас є 3 компанії з прибутковістю 3%, 4 — з 5% і 3 — з 8%. Середня прибутковість у вас в такому випадку становитиме 5,3%. А якщо виключити три компанії, які приносять по три відсотки, отримаємо вже 6,2%.
Які акції купувати і скільки, залежить у рівній мірі від суми, яку ви на даному етапі готові вкласти, та від прибутковості, яку хочете отримати в кінцевому підсумку. Крім того, якщо раптом збанкрутує один емітент з портфеля, виплати від інших повинні покрити ці збитки.
Тому аналізуйте, рахуйте, плануйте, а якщо відчуваєте брак знань і досвіду для такої роботи, довірте справу професіоналам інвестиційного ринку.