Управління ризиками інвестиційного портфеля

Зміст

Ризик інвестиційного портфеля — це вірогідність того, що комбінація фінансових інструментів, які належать вам, не зможе досягти поставленої вами мети. Кожен актив у портфелі має свої шанси на невдачу, і доволі часто шо вищий потенційний дохід, то вища загроза втрат. 


Керувати своїм інвестиційним портфелем не лише реально, але й украй розумно для будь-якого інвестора. Знання того, якого типу бувають загрози, як їх оцінити і як уникнути допоможуть не лише трейдерам-новачкам, але навіть керівникам бізнесу вберегтися від непотрібних і дорогих втрат.


1. Які бувають ризики


У будь-якої ощадної або інвестиційної стратегії є свої недоліки. Фінансова теорія розділяє ризики на дві великі групи:


  • системні — тобто ті, що трапляються постійно;

  • несистемні — ті, які залежать від конкретної ситуації.


До системних (інакше кажучи, ринкових) ризиків належать ті загрози, які можуть вплинути на весь економічний ринок загалом або на значну його частину зокрема. Це стосується тих випадків, коли трейдери втрачають свої інвестиції через зміни в політиці або макроекономіці. Сюди ж належить зміна процентної ставки, інфляція, падіння курсу валют і ліквідності, а також складне соціополітичне положення країни.


Такого роду загрози часто вимірюються коефіцієнтом "бета" — мірою інвестиційного ризику, яка розраховує співвідношення між ціною фінансового інструменту і рухом ринку загалом. Якщо коефіцієнт більше ніж 1, вважається, що цінний папір нестійкий; якщо ж коефіцієнт менш ніж 1, він схильний до загрози не більше, ніж увесь ринок. 


Несистемний (інакше кажучи, специфічний) ризик зачіпає лише галузь або конкретну компанію. До цього типу належать:


  • зміни в управлінському складі компанії;

  • зміни в законодавстві, які можуть призвести до зниження продажів;

  • поява нового конкурента на ринку, який потенційно може забрати в компанії частину цільової аудиторії тощо.


Важливо пам'ятати, що значна небезпека не дорівнює автоматично вищому доходу. Це вказує лише на те, що менш надійні інвестиції можуть принести інвесторові більше прибутку — але без гарантій.


Якщо ж ви хочете гарантовано отримати прибуток, треба вибирати фінансові інструменти з безризиковою нормою дохідності. Так називають інвестиції, прибуток від яких заздалегідь чітко визначений, а тому шанс на провал теоретично дорівнює нулю. Наприклад, якщо ваш цінний папір має приносити 3,3% річного доходу, ви не отримаєте у результаті менше — але не отримаєте й більше. Фіксована ставка виключає як падіння, так і підвищення розміру дивідендів.


2. Як можна виміряти ризик інвестиційного портфеля


У розпорядженні інвесторів вистачає різних методик для визначення успішності фінансових інструментів. Наприклад, у професійних аналітиків один з найбільш популярних способів порахувати абсолютний ризик — це середньоквадратичне відхилення, яке визначається як квадратний корінь з дисперсії (розсіяння) ціни. Згідно з цим показником, що вище розсіяння дохідності навколо центральної тенденції, то вища загроза провалу. Точне значення цього показника визначається так:


  1. Шукається статистика з окупності за останні декілька років — що більше, то краще, — і на її основі вираховується середня окупність фінансового інструменту

  2. За формулою коефіцієнта варіації вираховується середнє значення дисперсії, що виражається у відсотках

  3. З коефіцієнта варіації обчислюється квадратний корінь, який у результаті визначає середньоквадратичне відхилення 


За результатами можна визначити рівень розсіяння дохідності:


  • до 10% — розсіювання мінімальне;

  • від 10% до 25% — нормальне розсіювання;

  • вище 25% — розсіювання високе, а отже, успішність активу ставиться під сумнів.


Кращими цінними паперами без фіксованої ставки вважаються ті, що потрапляють у категорію нормального розсіювання. Вони можуть принести як помірний дохід, так і помірні збитки; відповідно, від них не варто чекати ні абсолютної надійності, ні повної невизначеності, пов'язаної з надприбутками.


За статистикою середньоквадратичне відхилення включає 67% усіх можливих стрибків ціни. Подвійне середньоквадратичне відхилення включає 95% таких стрибків. 


Наприклад, за 15-річний період з 1 серпня 1992 року по 31 липня 2007 року середньорічна загальна дохідність S&P 500 склала 10,7%. Ця цифра показує сумарний результат за весь період, але нічого не говорить про те, наскільки ціна підіймалася або падала в окремі моменти. Середньоквадратичне відхилення S&P 500 за той самий період становило 13,5%. Таким чином, дохідність S&P 500 склала 10,7% ± відхилення в 13,5%.


Це означає, що у 67% випадків дохід інвесторів S&P 500 був у діапазоні від +24,2% прибутку до -2,8% збитку від вартості активу. А в ширшому масштабі — з урахуванням подвійного середньоквадратичного відхилення, що покриває 95% випадків, — дохід коливався від +37,7% прибутку до -16,3% збитку. За 15-річний період дохід і збитки згладили один одного, і на виході інвестори отримали 10,7% чистого прибутку.


За допомогою цього методу, маючи перед очима числове вираження можливих результатів, трейдери можуть морально підготуватися до волатильности ринку. Якщо вони вирішують, що в змозі змиритися з потрясіннями — як грошовими, так і емоційними, — то інвестують гроші у вибраний цінний папір.


3. Які бувають методи зниження ризиків

Основна і найбільш ефективна стратегія підвищення успішності — це диверсифікація. Суть диверсифікації полягає в тому, щоб не вкладати всі гроші в один актив, а підібрати інвестиційний портфель, чиї частини збалансують одне одну. 


Добре диверсифікований портфель складатиметься з різних типів цінних паперів з різних галузей. Вони повинні мати різний рівень передбачуваної успішності, а також отриманий з них дохід не повинен залежати один від одного.


Хоча інвестори погоджуються, що диверсифікація не може гарантувати повну відсутність втрат, у довгостроковій перспективі вона допомагає мінімізувати несистемні ризики. У разі систематичних ризиків вона мало чим може допомогти: такі загрози схожі на стихійні лиха — їх не можна ні передбачати, ні адекватно захиститися від них. Але з несистемними ситуація інша: вкладаючи гроші в декілька компаній відразу, можна гарантувати, що принаймні частини коштів потрясіння не торкнуться. Є декілька основних способів диверсифікувати свій інвестиційний портфель:


  1. Бережіть свої заощадження в якомога більшій кількості різних фінансових інструментів — включно з готівкою, акціями, облігаціями, пайовими та біржовими інвестиційними фондами тощо. Шукайте активи, у яких не повторюється історія руху ціни. Завдяки цьому ви в будь-якому разі зможете отримувати прибуток — навіть якщо частина ваших інвестицій тимчасово піде у збитки.

  2. Зберігайте також різноманітність усередині конкретних інструментів. Купуйте цінні папери з різних секторів, галузей і регіонів з різною ринковою капіталізацією. Рекомендується заразом змішувати й інші показники, на зразок зростання дохідності, розміру прибутку і вартості самих активів. Якщо йдеться про облігації, купуйте папери з різними термінами погашення та у компаній з різною кредитною історією.

  3. Додавайте у свій портфель цінні папери з різним рівнем передбачуваної успішності. Не можна орієнтуватися лише на великі компанії або активи з безризиковою нормою дохідності. Інвестиції з різним рівнем прибутку дають змогу розраховувати на значний дохід без страху великих втрат, оскільки прибуток з одних інвестицій допоможе перекрити збитки з інших.


Майте також на увазі, що диверсифікацією портфеля треба займатися постійно. Досвідчені інвестори регулярно перевіряють свої інвестиції, щоб переконатися, що поточне положення відповідає їхній фінансовій стратегії. Знайшовши правильний баланс між небезпекою і дохідністю, вони можуть досягти своїх цілей з максимальним комфортом.