Довгострокові інвестиції — це активи фізичної або юридичної особи, які приносять довготривалий дохід, включаючи нерухомість, акції, облігації та інші цінні папери.
Довгостроковими інвестиціями можуть називатися лише ті активи, які власник не має наміру продавати довше року. На відміну від короткострокових інвестицій, які з різних причин майже відразу ж після купівлі знову потрапляють на ринок, довгострокові інвестиції не продаються протягом багатьох років, а в деяких випадках — і зовсім ніколи.
Вкладаючи гроші в довгострокові інвестиції, інвестор бере на себе ризик в гонитві за більш високою винагородою. Це можуть дозволити собі лише ті, хто готовий проявляти терпіння протягом хоча б року, а часто — набагато довше. Інвестор повинен володіти достатнім капіталом, щоб очікування доходу від інвестиції протягом декількох років не пробило дірку в його бюджеті.
Класичний приклад довгострокових інвестицій — це купівля акцій. Наприклад, компанія A інвестує великі суми грошей в компанію Б і завдяки цьому отримує на неї значний вплив, навіть не маючи більшості голосів в раді акціонерів. У цьому випадку ціна купівлі акцій розглядатиметься як довгострокова інвестиція.
Коли компанія купує активи, дуже важливо, в якій якості вона їх класифікує: як короткострокові або довгострокові інвестиції. Справа в тому, що короткострокові інвестиції цінуються в основному за свою ринкову ціну, а тому будь-яке зниження їхньої вартості вважається збитком. Але збільшення ціни не вважається прибутком до того часу, поки об'єкт не буде проданий.
Тому вибір класифікації — довгострокова інвестиція або короткострокова — прямо впливає на чистий прибуток, який буде записаний в звіті компанії за рік.
Через те, що довгострокові інвестиції вимагають великих капіталовкладень, вони можуть збільшити борг підприємства або виснажити його запаси грошей. До того ж, аналіз таких активів обмежений складністю довготривалих прогнозів: адже після купівлі інвестори не побачать миттєвої вигоди, а прибуток почнуть отримувати, можливо, лише за кілька років. Тому інвестори повинні довіряти керівництву компанії, в яку вони вкладають гроші, та його здатності ефективно розподіляти капітал.
Якщо ж повернутися до питання про те, що таке довгострокові інвестиції для одиночних інвесторів, то найчастіше масштаб їхніх проектів буде набагато скромнішим. Для більшості таких інвесторів основний довгостроковий проект — це їхні пенсійні заощадження. Правда, є й інші цілі, що вимагають багаторічних зусиль: наприклад, купівля автомобіля або власного будинку. Але за статистикою, пенсія — це основна причина, через яку люди заводять інвестиційний портфель.
У цьому випадку чим раніше йі частіше інвестор почне вкладати гроші в довгострокові інвестиції, тим більше вигоди він в результаті отримає. Кілька десятиліть, під час яких інвестор постійно вкладав гроші в довгострокові проекти, істотно знизять ризики та підвищать шанси все ж домогтися успіху. Через націленість на довгострокову перспективу можливі обвали ринку та інші ризики завдадуть набагато менше шкоди, ніж якщо б інвестор розраховував отримати гроші тут і зараз. З цієї причини довгострокові інвестиції часто ризикованіші за короткострокові: якщо інвестор може дозволити собі почекати, він може заодно й ризикнути, аби отримати результат вищий за середній по ринку.
