Початківці інвестори часто губляться при вигляді популярних на фондовому ринку абревіатур. Наприклад, ПІФ. Виникає закономірне питання: ПІФ - що це взагалі таке?
Ця абревіатура розшифровується як «пайовий інвестиційний фонд». Інакше кажучи, ПІФи - це організації, які розпоряджються грошима багатьох інвесторів для інвестування в різні активи: акції, облігації, валюту, предмети мистецтва й так далі. Пайовими інвестиційними фондами керують професійні управляючі, які розподіляють активи фонду так, щоб ті принесли інвесторам якомога більше прибутку. Портфель пайового фонду структурований і підтримується відповідно до інвестиційних цілей, які викладені в фондовому статуті.
ПІФи надають інвесторам доступ до професійно керованих портфелів акцій, облігацій та інших цінних паперів. Таким чином, кожен акціонер пропорційно бере участь в прибутку або збитках фонду. Пайові фонди вкладають гроші у величезну кількість цінних паперів, а успішність їхніх інвестицій зазвичай визначається за зміною сумарної ринкової вартості всіх активів, що належать ПІФу.
Цінність ПІФу залежить від прибутковості цінних паперів, які він купує. Таким чином, купуючи пай або частку в пайовому фонді, інвестор отримує частину вартості його портфеля — або, вірніше, право на частину доходу з цієї вартості.
Щоб розуміти, що таке ПІФ, треба враховувати ще різницю між інвестуванням в акції та купівлею частки пайового фонду. На відміну від власників акцій, інвестори пайового фонду не мають права голосу. Купівля частки пайового фонду є інвестицію в безліч різних акцій і облігацій одночасно, а не в одну-єдину компанію.
Тому ціна акцій пайового фонду часто називається ще вартістю чистих активів (ВЧА). Вартість чистих активів фонду визначається так: загальна вартість цінних паперів в портфелі ділиться на загальну суму акцій ПІФу, що перебувають в обігу. У свою чергу акції, що перебувають в обігу, — це акції, якими володіють всі інвестори й акціонери ПІФу, а також посадові особи компанії або інсайдери.
Акції пайового фонду зазвичай виставляють на продаж або викуповують назад за мірою зміни ВЧА пайового фонду. Чим менше акцій ПІФу знаходиться в обігу, тим вищою буде вважатися вартість чистих активів фонду. Але при цьому за рахунок невеликої кількості інвесторів активи як такі можуть бути невеликими. Тому керуючі прагнуть підтримувати баланс між кількістю акцій в обігу та ВЧА фонду.
Вартість чистих активів, як і ціна акцій, не змінюється в ринкові години, але розрахунки за ВЧА проводяться наприкінці кожного торгового дня.
Повертаючись до суті того, що таке пайові інвестиційні фонди, не можна не сказати про диверсифікацію. Диверсифікація, або змішування різних активів в рамках одного інвестиційного портфеля для зниження ризику — це ключова перевага вкладання грошей в пайові фонди. Фінансові експерти одноголосно радять диверсифікувати інвестиції: це дозволяє підвищити прибутковість портфеля, істотно знижуючи ризик.
Звичайно, якщо інвестор купує акції різних компаній з різних секторів економіки, це вже вносить певне розмаїття. Але насправді диверсифікований портфель повинен містити такі цінні папери з такими характеристиками:
- акції компаній з різною капіталізацією — як відомі гіганти, так і невеликі, «нішеві» фірми;
- акції з різних галузей економіки — не тільки айті, але й промисловість, сільське господарство і так далі;
- облігації різних емітентів — як державні, так і корпоративні;
- облігації з різними термінами погашення — півроку, рік, п'ять, десять років і тому подібне.
Купівля частки ПІФу забезпечує диверсифікацію дешевше та швидше, ніж купівля цінних паперів окремо. До того ж великі пайові інвестиційні фонди зазвичай володіють сотнями різних акцій в багатьох галузях промисловості. Для одиночного інвестора було б непрактично намагатися досягти такого ж результату з невеликою сумою грошей.
