Інвестиції бувають кількох видів – портфельні та прямі. У першому випадку мається на увазі купівля акцій громадської компанії без права керувати нею. Наприклад, можна купити 10 цінних паперів десяти корпорацій. Це можуть бути акції Facebook, Apple, Google, Tesla тощо. Інвестор у такому разі може розраховувати на дохід від дивідендів, прибуток від різниці між ціною купівлі та вартістю продажу. Жодного впливу на внутрішні фінансові процеси він не надає.
Пряма інвестиція відрізняється від портфельної: інвестор отримує частку у проєкті чи компанії та може впливати на бізнес. Розглянемо детальніше.
Що таке прямі інвестиції
Головна мета інвестора при використанні такого інструменту – отримання часткового чи повного контролю над компанією, проєктом, стартапом тощо. Для цього необхідно купити щонайменше 10% акцій. Втім, розмір частки власності компанії для можливості здійснення ефективного управління може відрізнятись залежно від законодавства різних країн. Найчастіше досить 10%, але, наприклад, у Німеччині потрібно понад 20%. При цьому вкладення в такому разі необов'язково виконується у вигляді грошей.
Прямі інвестиції можуть бути у формі:
-
контрактів на постачання сировини;
-
передачі технологій, ліцензій;
-
видачі кредитних ресурсів;
-
передачі прав на інтелектуальну власність;
-
надання матеріально-технічної бази тощо.
Прямі інвестиції – це також можливість, крім прибутку, пов'язаного зі зростанням акцій та виплатами дивідендів, отримання частини доходу компанії. Прибуток у такому разі може розподілятися відповідно до пропорційної частки інвестора у статутному капіталі чи незалежно від неї.
Такий інструмент не підходить для заробітку у короткостроковій перспективі.
Пряме інвестування, як правило, використовується стосовно підприємств зі зрозумілими та прогнозованими передумовами розвитку, детальним бізнес-планом.
Бувають і зворотні ситуації. У цьому випадку застосовуються венчурні інвестиції у нові проєкти з гарною потенційною перспективністю. Такий метод відноситься до високоризикованих. Інвестор набуває частки в стартапах, незвичайних високотехнологічних проєктах, що передбачають ноу-хау на ринку. Через великий ризик та необхідність у попередньому професійному аналізі внесок капіталу відбувається переважно у вигляді венчурних фондів.
Слід зазначити, що пряме інвестування — це ефективне управління компанією, наприклад, через свого представника у раді директорів. Якщо ж вкладені кошти перевищують 10% частки в акціонерному капіталі, але інвестор не впливає на проєкт, то таке інвестування не належить до прямого.
Відповідаючи питанням про те, що таке прямі інвестиції, слід зазначити: нерідко маються на увазі іноземні вкладення. Вони можуть бути вихідними та вхідними. У першому випадку капітал прямує до іншої країни, тоді як у другому надходить з-за кордону. Часто це відбувається у формі створення дочірніх компаній, відкриття філій, спільних підприємств або поглинань.
Плюси та мінуси прямого інвестування
Тут важливо визначити, з кого розглядати цей процес. Для власників компаній, які залучають прямі інвестиції, очевидним плюсом стане здобуття капіталу, досвіду, технологій, ліцензій для розвитку бізнесу, підвищення його рентабельності.
Мінуси — можлива зміна управління, структури, втрата частини підприємства. Якщо інвестор придбає блокуючий або контролюючий пакет акцій, власник бізнесу більше не зможе розвивати його згідно зі своїми уявленнями. Втім, якщо без залучення зовнішніх засобів прогресу досягти не виходить, цей метод залишається найпривабливішим.
Для досвідчених інвесторів це засіб досягнення певної мети (наприклад, розширення вже існуючого бізнесу). Такий підхід передбачає активну участь у проєкті та рідко підходить приватним особам. Останні можуть здійснювати пряме інвестування у вигляді спеціальних фондів. Через 3–5 років усі частки компаній, куплені таким фондом, продаються стратегічним інвесторам чи іншим організаціям, а учасники одержують прибуток.
До мінусів прямого інвестування можна віднести його, зазвичай, високу ризикованість, меншу ліквідність у порівнянні з портфельним, неможливість отримання прибутку на короткостроковій перспективі, необхідність у відповідності операцій із контролюючими органами (при купівлі великих підприємств).
Приклади прямих інвестицій
Без наочності інколи розібратися складно. Наведемо реальні та умовні приклади прямих інвестицій. У першому випадку це купівля 93-відсоткового пакета акцій сталеливарного заводу «Криворіжсталь» у 2005 році корпорацією Mittal Steel Germany GmbH.
Інший інвестиційний приклад. Ви бажаєте вкласти $100 тис. У вашому місті працює мережа кафе, що користується популярністю, але вона не має власних приміщень, всі вони орендуються. Для підвищення рентабельності та подальшого розвитку власник шукає прямого інвестора, який готовий придбати нерухомість. В іншому випадку мережа кафе закриється. Домовившись із власником, ви вкладаєте капітал для придбання приміщень, а натомість отримуєте частку понад 10% і право впливати на розвиток компанії. У результаті угода приносить вигоду всім учасникам.
